ОБЕРЕЖНО, ВОРОЖА ПРОПАГАНДА!
23 июня 2020, 8:47

Свого часу відомий французький філософ Жан-Жак Руссо назвав засоби масової інформації «четвертою владою». Минули століття й ЗМІ зі звичайного джерела поточної інформації перетворилися на глобальні інформаційні системи, котрі охоплюють багатомільйонні авдиторії і впливають на них. Вплив ЗМІ на населення світу став величезним. Паралельно розвивалася й пропаганда як інформаційна зброя у ідеологічній та політичній боротьбі. При цьому технічні можливості пропаганди невпинно зростають, вона набуває більш гнучких та непомітних форм впливу.
У своїй відомій Мюнхенській промові в 2007 році В.Путін задекларував обрання Росією шляху неоімперської політики. Зрозуміло, що російська імперіократія почала проводити агресивні дії з реалізації стратегії «м’якої сили» (soft power) щодо держав-сусідів, які раніше входили до СРСР і які Росія вважає безпосередньою сферою свого впливу та життєвих інтересів.
Саме у цих державах російська «четверта влада» почала створювати пропагандистські організації, ЗМІ, основним завданням яких стало масове залучення громадян до російського культурного, гуманітарного та інформаційного простору, підтримка проросійських сил.
В Україні російська пропаганда здійснюється за кількома напрямами: звинувачення представників національної еліти в прихильності до нацизму; поширення дезінформації про дискримінацію російськомовного населення; нав’язування думки щодо неспроможності держави, яка нібито «з однієї із найбільш успішних в СРСР» стала однією з найбідніших в Європі; дискредитація влади, ЗСУ та силових структур держави; нав’язування ідеї необхідності федералізації України.
Відомий китайський стратег та філософ, автор стратагем, Сунь Цзи у своїй книзі «Мистецтво війни» наголосив, що сутністю будь-якої війни за є обман, тобто фейк. Нині проти України ведеться повноцінна війна: «гібридна» за формою, «асиметрична» за змістом. На мільйони людей впливають тисячі фейкових повідомлень пропагандистського характеру. При цьому часто більшість громадян, стосовно яких здійснюється гібридна інформаційна агресія, на жаль часто дезорієнтовані великою кількістю інформаційних меседжів та не розуміють всіх масштабів небезпеки, яка нависла над їхньою державою.
Останнім часом більшість брехливих меседжів розповсюджується через інтернет. Традиційні ЗМІ також залучаються до дезінформування певної частки населення. Однак друковані видання малопридатні для створення і розповсюдження шейків тому що вони не мають високої оперативності, адже газета виходить не щогодини, а електронні ЗМІ можуть повідомити фейкову новину вже сьогодні. А ще публікація у друкованому виданні є документом, а отже, автора та видання можна притягнути до відповідальності.
Одним із перших класичних антиукраїнських фейків став фейкрепортаж 1 го російського телеканалу про начебто розіп’ятого військовослужбовцями ЗСУ хлопчика, який з’явився через цинічну пропагандистську кампанію проти України в ЗМІ Росії. Зараз щоденно російські та проросійські ресурси вкидають на сторінки інтернету сотні фейків.
Зараз російська «фабрика тролей» діє за геббельсівським принципом «брехня, яку повторюють багато разів, стає правдою». Пропагандисти «фабрики» одержують завдання від кремлівських кураторів створити враження чисельної української спільноти, яка протестує проти «хунти» або засуджує реалії українського життя й готова проти них боротися. Такою, наприклад, стала фейкова інформація про знесення в Києві пам’ятника Батьківщині-матері на Печерських пагорбах. Задля створення цього фейку було використано фотографію 1980 року, зроблену під час монтажу пам’ятника.
На жаль, і в Україні існує низка видань, які активно поширюють інформацію сумнівної якості. Прикладом можуть стати такі публікації, як фейкова заява командувача військ НАТО в Європі генерала Брідлава про можливість нанесення авіаційного удару по скупченням російських військ в Україні (опубліковано на сторінці так званого Національного антикорупційного порталу).
Нині особливо небезпечною є так звана бойова («чорна») пропаганда, яка допускає будь-яке спотворення реальних фактів задля вирішення пропагандистських завдань. Це ефективна зброя, що використовується з єдиною метою – вибивання мізків противнику.
Кожен з користувачів інтернету часто день зіштовхується з методами «гнилого оселедця», «перевернутої піраміди», «великої брехні», «40 на 60», «абсолютної очевидності», але просто не усвідомлює цього.
Сутність методу «гнилого оселедця» така: підбирається помилкове звинувачення (важливо, щоб воно було максимально скандальним). Наприклад – розтління дітей чи вбивство. Мета «гнилого оселедця» – викликати широке публічне обговорення його несправедливості та невиправданості. При цьому, незалежно від своїх поглядів, всі учасники дискусії знову й знову вимовляють ім’я обвинуваченого поруч із брудним і скандальним обвинуваченням, й він усе більше «смердить» і цей «сморід» вже слідує за ним усюди.
Цікаво, що метод «40 на 60» був вигаданий Ґеббельсом. Він полягає у створенні ЗМІ, які подають 60% своєї інформації в інтересах супротивника. Заробивши таким чином його довіру, інші 40% вони використовують для надзвичайно ефективної, завдяки цій довірі, дезінформації.
Надзвичайно ефективним є метод «великої брехні», який дещо схожий на «гнилий оселедець», але працює інакше. Його суть полягає в тому, щоб з максимальною впевненістю запропонувати аудиторії настільки глобальну та жахливу брехню, що майже неможливо повірити, начебто можна про таке брехати. Трюк полягає в тому, що правильно скомпонована і добре продумана «велика брехня» викликає у людей глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки й розуму.
А от найбільш результативним є метод «абсолютної очевидності», котрий дає нешвидкий, але дуже надійний результат. Замість того щоб щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, а тому безперечно підтримуване більшістю населення. Класичним прикладом використання методу «абсолютної очевидності» є публікація результатів різноманітних соціологічних опитувань, які демонструють абсолютну суспільну одностайність з того чи іншого питання.
Важливо пам’ятати, що методи «чорної» бойової пропаганди впливають на аудиторію на рівні глибоких психологічних механізмів таким чином, що наслідки цього впливу практично неможливо зняти звичайними логічними аргументами.
Тож, черговий раз гортаючи сторінки інтернет ресурсів, коментуючи щось у соціальних мережах, варто попередньо перевірити достовірність інформації та надійність її джерела, щоб не стати спільником ворогів України.
Окрім усього, треба пам’ятати, що зробивши допис або коментар, розповсюдивши інформацію антидержавного змісту, можна наразитись й на кримінальну відповідальність. Саме тому треба пам’ятати про існування статей 109 та 110 ККУ та знати їх зміст.
Стаття 109. «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади».
1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.
Стаття 110. «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України».
1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.
Не ставаймо посіпаками ворогів України!

Оставить комментарий

avatar
СТРІЧКА НОВИН