Національно-патріотичний рух в Україні в небезпеці: у лави націоналістів влізли псевдопатріоти та кремлівські провокатори
30 января 2020, 11:31

У мутному вирі революції, новітньої війни за незалежність та на тлі майже повної втрати авторитету колишнього авангарду української правиці, тобто партій правого крила, народились нові сили, які об’єднали молоде покоління українських патріотів. Однак у щільні лави молодих націоналістів проникли псевдопатріоти — вірні слуги Кремля. Їхня мета – довести Україну до загибелі і тим самим втілити у життя міф російських ідеологів про меншовартість українців.

Результатом потужного сплеску українського національно-патріотичного руху у період першої української революції кінця 80-х, став вихід України зі складу СРСР.  Та Кремль так і не зміг змиритись з втратою. Свідомі українці ще на зорі незалежності України калатали у всі дзвони, попереджаючи суспільство про агресивні наміри північного сусіда. Проте, упродовж понад 25 років незалежності ні українізація, ні національно-патріотичне виховання молоді, ні розбудова громадянського суспільства, ні протидія агресивним зазіханням РФ, ні ідея зміцнення боєздатності української армії в силу різних причин так і не стали державною політикою української держави.

Кремль, спираючись на потужну «п’яту колону» з числа колишньої радянської номенклатури, яка, скориставшись романтизмом та політичною незрілістю української політичної еліти, залишилась при владі, кинув величезні ресурси на боротьбу з українством в Україні.

Фактично, жодна влада в Україні не була українською ані по духу, ані по суті. Змінювались президенти, склад парламенту, але керманичі України, підмінивши національне відродження шароварщиною, продовжували танцювати під дудку Москви, продаючи українські національні інтереси оптом і вроздріб. Так Україна втратила свій ядерний щит. І, на відміну від країн Прибалтики, вийшовши з СРСР, не змогла вирвати у РФ свою частку золотого і валютного запасу, активів і нерухомості Радянського Союзу за кордоном тощо. Натомість вища влада України дозволила пограбувати українців, коли «згоріли» людські гроші на «сберкнижках», і сама задніх не пасла, розкрутивши гіперінфляцію.

Численні махінації, як то «прихватизація» і інші прояви масштабної корупції руйнували в українцях віру у можливість існування справедливої української держави.

Влада часів Кравчука розправлялась з журналістами, які викривали грабіжницькі схеми можновладців, варто лише згадати загадкову загибель Вадима Бойка.

Естафету підхопив режим Кучми: демонстративні вбивства банкіра Вадима Гетьмана, політика Євгенія Щербаня, таємнича смерть журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова та інших.

Протидію руйнівникам української держави очолила українська правиця – партії національно-демократичного та патріотичного спрямування. Режим вчасно помітив «загрозу» і запекло боровся з «ворожими» політичними силами. Наслідки – розкол Народного Руху України – флагмана української правиці – і загадкова загибель лідера НРУ В’ячеслава Чорновола.  За 20 років осіб виконавців та замовників вбивства Чорновола не встановили. А чи шукали?

Протягом всього цього часу вплив Кремля на українську політику і українську владу не слабшав. Ба, більше. З кожним роком могутнішав. Апогей – під час президентських виборів в Україні Путін, приїхавши до України відкрито агітував за свого ставленика – Віктора Януковича. Здавалось, Помаранчевий майдан поставив у цій історії жирну крапку. В Україні почалась м’яка українізація, лібералізація, але свято відродження українства в Україні виявилось коротким. Зрадивши Майдан, «помаранчева» верхівка на чолі з Ющенком зупинила боротьбу з корупцією на самому її злеті і здала владу в Україні у руки внутрішніх окупантів – банді Януковича.

Революція Гідності, яка звільнила Україну від внутрішньо окупаційного режиму Януковича, цілком і повністю підконтрольного Путіну, дала потужний поштовх до розвитку національно патріотичних сил.

У вирі Майдану народились «Народна самооборона» та «Правий сектор». Розпочата Путіним агресія проти України, неспростовний прояв якої – анексія Криму і окупація частини Донбасу, ще дужче і з новою силою спонукала українців об’єднуватись в ім’я захисту України від давнього ворога – Росії.

Навесні з Майдану на Схід боронити Україну від вторгнення російських агресорів вирушили перші сотні українських добровольців.

З українських патріотів – бійців добробатів сформувались інші громадсько-політичні рухи національного спрямування, серед яких найпотужнішим став Цивільний  корпус «Азов».

Однак і російські спецслужби теж не спали. Фактично, своїх агентів та їх посіпак – провокаторів ГРУ і ФСБ РФ – почали тихцем вводити у лави українських патріотів ще до початку барикадних боїв. Хто не пам’ятає ті кадри, зняті на Майдані, на яких зафіксовано, як громадські активісти з закритими обличчями, які щойно товкли «беркутів» цепами, битами і жбурляли у них каміння, через мить опиняються у тилу фаланги міліції, пройшовши через їхній стрій, як ніж крізь масло? Аналогічні кадри зафільмували і під час драматичних травневих подій в Одесі, які забрали близько півсотні людських життів. Чи варто нагадувати, що вбиць досі не знайшли?

З початком російської агресії на сході України, процес інвазії молодих українських національних рухів агентами російських спецслужб, адептами «руського міра» і покидьками різних мастей посилився у рази.

Ці ж «проблеми» з кадрами з’явились і у ЦК «Азов». У лави націоналістів ватагами зайшли колишні прихвосні регіоналів, які збирають навколо себе люпменів, що за копійки рідну матір продадуть, вчорашню «тітушню», різних асоційних молодиків, і у т.ч. кримінальні елементи.

Їх спільне завдання організовувати провокації, сіяти безлад, розбрат та паніку, розхитувати і без того нестабільну суспільно-політичну ситуацію в Україні. Їх головна мета – «блакитна» мрія Путіна зруйнувати український національний рух з середини, дискредитувати українську національну ідею і довести Україну  до втрати державного суверенітету.

І вони працюють. Результати їх «роботи» бачили і в Черкасах. Так, під час однієї з сесій Черкаської облради у вересні 2014 року невідомі громадські активісти у масках та камуфляжі провели акцію «Народна люстрація». Двох депутатів вкинули у принесені у сесійну залу сміттєві контейнери. Акцію знімало близько 30 операторів, яких раніше на заходах у Черкасах не бачили. Того ж дня мало не всі центральні канали російських ТБ випустили у новинах сюжети про «бєндєровскій шабаш» у Черкасах. А найцікавіше те, що депутатів з числа колишніх «ригів» у залі було хоч греблю гати. Були й ті, хто постачав «тітуханів» на антимайдан у Київ. І, хоч їх всі добре знали, але вкинути їх у сміттєві баки «активісти» не наважились (чи не тому, що вони і були тими тітушками, яких возили у столицю?). Натомість вкинули тих, кого, очевидно, не шкода.

На відзначення Дня революції у Черкасах в 2016 році активісти з ЦК «Азов» увірвались у приміщення Черкаської ОДА з запаленими фаєрами та закидали кілька кабінетів димовими шашками. Завершили цей демарш псевдо патріоти, обікравши магазини у Черкасах і Золотоніському районі. У магазинах «активісти» крали спиртне і шоколадки. Події знайшли відображення у пресі.

http://kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/16190-den-pochatku-revolyutsiyi-azovtsi-vidznachili-bedlamom-u-cherkaskiy-oda#.XfjWHtUzbDd

http://infomist.ck.ua/pryyizhdzhi-aktyvisty-pograbuvaly-cherkaskyj-market-i-pobyly-ohorontsiv-foto-video/

Оригінально відзначились активісти НК «Азов» і під час візиту у Черкаси Петра Порошенка у рамках передвиборчого турне по Україні, влаштувавши на зустрічі президента з прихильниками бійку з мордобоєм. «Подачу» кулаком в голову отримав начальник обласного управління Найполіції у Черкаській області Валерій Лютий. Але найцікавішим виявилось те, що всі події в режимі онлайн транслював один з українофобських каналів російського ТБ. При цьому склалось враження, що працювали професійні оператори, використовуючи професійну апаратуру. І що справді дивно, то це те, що оператори чомусь «відчували»,  де і які події будуть відбуватись (наперед знали?).

Окрім того у Черкасах почастішали випадки неадекватних дій активістів Нацкорпусу. Дехто з них зухвало погрожує журналістам, якщо їхня точка зору на ті чи інші події не співпадає з думками медійників. Публічно ображати журналістів взяли моду і деякі лідери черкаського осередку Нацкорпусу. Ще трохи і почнуть бити?!

Агресивне сприйняття діяльності журналістів – це дуже тривожний сигнал. Навіть неповага, не кажучи вже про агресію по відношенню до преси, це вже свідчення антисоціальної сутності тих представників громадсько-політичних рухів, які собі таке дозволяють. Так у свій час робили тітушки. Спочатку журналістам погрожували, потім їх били, а далі і вбивали.

Зараз тема «номер 1» для «Нацкорпусу»  – акції серії «Ні капітуляції». Вони  останнім часом викликали безліч коментарів у соціальних мережах. Хтось наголошував,  що краще б хлопці пішли боронити країну від агресорів, аніж бавитися участю у псевдомаршах та інших попереджувальних протестних акціях, а у багатьох виникли резонні запитання: а за чий кошт все це? Хто оплачує акції, звозить на них людей (бензин теж недешевий), одягає та годує їх, купує фаєри та іншу атрибутику?

Цікаво й те, що переважна більшість  учасників протестних акцій. –неповнолітні особи. Пояснень цьому декілька. По-перше, значно простіше вплинути на несформовану  соціальну свідомість  підлітків та молоді й  їхню сугестивність. По-друге, молодь схильна до романтизації й, якщо правильно розставити акценти (що дуже добре вміють, наприклад, фахівці з ФСБ), вона буде щиро виступати проти того, кого їй вкажуть у якості ворога. При цьому молоді люди відчувають себе такими собі захисниками справедливості. По-третє, для підлітків та юнаків властива вікова агресивність, яку, вміючи, легко спрямувати у потрібному напрямку.  Й  ще одне – організувати молодь для участі в провокаційних акціях набагато дешевше: можна менше заплатити, мотивувати спиртовмісними та наркотичними речовинами й т.п. Ну яка успішна людина, яка має власний бізнес, престижну посаду та матеріально добре забезпечена, вийде на провокаційну акцію? Жодна. Тому й залучають до участі у протестних акціях недосвічених юнаків, ламаючи їх психіку та руйнуючи майбутнє.

І справді, на чию користь «працюють» псевдо націоналісти? Про це можна судити, проаналізувавши популярні російські політичні телешоу, де захоплено розповідають про «розгул нацизму» в Україні тощо.

Західні політики також чудово розуміють, на чий млин ллють воду псевдонаціоналісти. Але вони змушені дотримуватися міжнародних стандартів у боротьбі з проявами тероризму. Чи не тому нещодавно 40 членів палати представників США звернулися до держсекретаря Майка Помпео з вимогою внести полк «Азов» до списку терористичних організацій? В Україні на це відреагували вкрай негативно, що і зрозуміло – «азовці» входять до складу Нацгвардії, і це вже легендарний підрозділ.

Варто зауважити, що це не вперше американські політики пропонують «розібратися» з «Азовом». В Україні на це не реагували. Так само не було реакції і на політизацію «азовського» руху у сенсі створення «Нацкорпусу». Лідера Нацкорпусу Білецького та його соратників пов’язували з керівництвом МВС, тож вважали цю політсилу контрольованою, а, отже, безпечною.

17 грудня у Києві відбулися події, які підтвердили, що серед справжніх поборників націоналістичного руху є провокатори. Біля стін Верховної Ради 17 грудня праворадикали з «Нацкорпуса» влаштували масове побоїще зі співробітниками Нацгвардії на тлі протестів проти скасування мораторію на продаж землі. В результаті 17 силовиків постраждали, двох з них госпіталізували. Ще 26 осіб затримали  й згодом звільнили.

Насправді протести під радою  мали за допомогою добре підготовлених провокаторів використати протестуючу вулицю проти влади та її політики. Й іншим завданням було – дискредитувати сам протест, націоналістичний рух. Тим більше, що з’ясувалося:  один з учасників був тричі судимим, очевидно найнятим кимось.

Російські й проросійські ЗМІ швиденько виклали фотографії та відео, почали будувати паралелі між «тітушками» та нинішніми учасниками протесту. Виконані професійно світлини дискредитували націоналістичний рух. Тут і там публікувалися зображення агресивних молодиків, які били нацгвардійців, були озброєні трубами, кийками. Провокація була добре підготовлена та зрежисована.

Вибрики псевдопатріотів дійсно дошкульно б’ють по національно-патріотичному руху в Україні. Українські обивателі у загальній масі не здатні будуть відрізнити патріотів від тих, хто під таких маскується, та чинить правопорушення. І це прикро, бо серед лідерів національно-патріотичного руху є багато розумних політиків з хорошим потенціалом. Й саме цей рух у перспективі має давати кадри для української політики, влади, істеблішменту.

Було б дуже добре, якби саме такі амбітні молоді політики брали активну участь у діяльності органів місцевого самоврядування, боролися з корупцією та сприяли розбудові демократичного суспільства. Це актуально й  для Черкас. Адже зараз Черкасам потрібна нова молода сила, чесні й принципові політики, здатні взяти на себе керівництво містом. До речі, й громада обласного міста хотіла б бачити патріотів та амбітних політиків на відповідальних посадах міської влади.

Крім того, зважаючи огляду на вищесказане, кожному, збираючись на будь який мітинг, варто замислитись, кому і що вигідно в політичних іграх та з’ясувати сутність і правдивість будь-якої інформації. Не виключено, що в значній мірі подібного роду діяльність може сприяти розвитку неконтрольованих державою процесів та поширенню антиукраїнських настроїв серед громадськості, а також вчиненню інших правопорушень (ст.ст. 293 «групове порушення громадського порядку», 294 «масові заворушення», 295 «заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку», 296 «хуліганство», КК України та інші), які можуть нести загрозу національним інтересам нашої держави, дестабілізуючи її суспільно-політичну обстановку.

В часи протистояння зовнішній окупації варто пам’ятати, що деструктивні дії ніколи ні до чого доброго не призводили. Навпаки, вони розколюють суспільство і цілком здатні спровокувати спалахи фізичного насильства, що тільки грає на руку російським агресорам.

Оставить комментарий

avatar
СТРІЧКА НОВИН